2. А в неділю дуже рано вітерець повіває
Y el domingo muy temprano sopla un vientecillo
- Letra: Popular
- Música: Popular
Letra original
А в неділю дуже рано вітерець повіває,
Там молодий козаченько житами втікає.
Він втікає, він прямує в невеличку хату,
А в тій хаті він дістане геройську заплату.
За молодим козаченьком у погоні гнали,
Молодого козаченька аж на стрих загнали.
Обступили ляхи хату, стали ся радити,
Щоб з молодим козаченьком хату запалити.
Горить хата, горить хата і вогонь мететься,
А молодий козаченько з ворогами б’ється.
Ой збив він коменданта, забив комісара,
Розлетілась по Вкраїні Пукалова слава.
Як вже хата догоріла, стала пригасати,
Взяли гаком за личенько, витягнули з хати.
Як вони го витягнули засмаглені руки,
Положили на травицю: «Маєш, збую, муки!».
Взяли його за рученьки, в авто положили,
Дали йому два защики: «Він ще буде жити».
Дали йому два защики, серце підтримати,
Бо ще будуть в Бережанах протокол складати.
Як вкладали до машини, він махнув рукою,
Попрощався з Українов, з ненькою старою:
«Прощай, рідна Україно, прощай, рідна ненько,
Мушу нині помирати за тебе, серденько.
Я боровся із ляхами, доки було сили,
Доки мене в чужій хаті живцем не спалили».
Широкою дорогою авта загуділи,
Взяли тіло козацькеє, не знати, де діли.
А як прийшла та сумная звістка,
Що Лопатинський в бою впав,
Сумом занеслась Україна,
А Львів і Київ заридав.
А там далеко за кордоном
Сидить Бандера при столі…
Він думу думає важкую,
Чи Лопатинський вже в краї?
Чи збираються сотнями,
Полками вільні козаки,
Чи гострять ножі, як з Богданом,
Нові Гонти й Залізняки?
Злітають круки на Вкраїну —
Москви голоднії вовки,
На них, мов буря, вилітають
Бандерові вірні орли.
Transliteración
A v nediliu duzhe rano viterets´povivaye,
Tam molodiy kozachen´ko zhytamy vtikaye.
Vin vtikaye, vin priamuye v nevelychku jatu,
A v tiy jati vin distane heroys´ku zaplatu.
Za molodym kozachen´kom u pohoni hnaly,
Molodoho kozachen´ka azh na stryj zahnaly.
Obstupyly liajy jatu, staly sia radyty,
Shchob z molodym kozachen´kom jatu zapalyty.
Horyt´jata, horyt´jata i vohon´metet´sia,
A molodiy kozachen´ko z vorohamy byet´sia.
Oy sbyv vin komendanta, zabyv komisara,
Rozletilas´po Vkrayini Pukalova slava.
Yak vzhe dohorila, stala pryhasaty,
Vzialy hakom za lychen´ko, vytiahnuly z jaty.
Yak vony ho vytiahnuly zasmahleni ruky,
Polozhyly na travytsiu: “Mayesh, zvuyu, muky!”.
Vzialy yoho za ruchen´ky, v avto polozhyly,
Daly yomu dva zashchyky: “Vin shche byde zhyty”.
Daly yomu dva zashyky, sertse pidtrymaty,
Bo shche budut´v Berezhanaj protokol skladaty.
Yak vkladaly do mashyny, vin majnuv rukoyu,
Poproshchavsia z Ukrayinob, z nen´koyu staroyu:
“Proshchay, ridna Ukrayino, proshchay, ridna nen´ko,
Mushu nyni pomyraty za tebe, serden´ko.
Ya borovsia iz liajamy, doky bulo syly,
Doky mene v shuzhiy jati zhyvtsem ne spalyly”.
Shyrokoyu dorohoyu avta zahudily,
Vzialy tilo kozats’´keye, ne znaty, de dily.
A yak priyshla ta sumnaya zvistka,
Shcho Lopatyns´kiy v boyu vpav,
Sumom zaneslas´Ukrayina,
A L´viv i Kyiv zarydav.
A tam daleko za kordonom,
Sydyt’ Bandera pry stoli…
Vin dumu dumaye vazhkuyu,
Chy Lopatyns´kiy vzhe v krayi?
Chy zbyrayut´sia sotniamy,
Polkamy vil´ni kozaky,
Chy hostriat´nozhi, yak z Bohdanom,
Novi Honty y Zalizniaky?
Zlitayut´kruky na Vkrayinu,
Moskvy holodniyi vovky,
Na nyj, mov buria, vylitayut´
Banderovi virni orly.
Traducción
Y el domingo muy temprano sopla un vientecillo,
El joven kozako huía entre el centeno.
Huía, se dirigía a una pequeña cabaña,
Y en esa cabaña recibirá una recompensa heroica.
Persiguieron al joven kozako,
Lo acorralaron hasta el desván.
Los polacos rodearon la cabaña, y comenzaron a conspirar,
Para prenderle fuego con el joven kozako dentro.
La cabaña arde, la cabaña arde y el fuego se extiende,
Y el joven kozako lucha contra los enemigos.
Oh, derribó al comandante, mató al comisario,
La fama de Pukalov se extendió por toda Ucrania.
Cuando la cabaña ya estaba quemada, comenzó a desvanecerse,
Tomaron al pequeño por la cara con un gancho, lo sacaron a rastras de la cabaña.
Al sacarle las manos bronceadas,
lo recostaron sobre la hierba: «¡Ya lo tienes, yo me libraré del tormento!».
Tomaron sus manitas, lo metieron en el coche,
le dieron dos abrazos: «Seguirá vivo».
Le dieron dos abrazos para consolarle el corazón,
porque seguirían escribiendo un informe en Berezhany.
Al meterlo en el coche, agitó la mano,
se despidió de los ucranianos, de la anciana abuela:
«Adiós, querida Ucrania, adiós, querida abuela,
debo morir por ti ahora, querida.
Luché contra los polacos mientras tuve fuerzas,
hasta que me quemaron vivo en casa de otro».
Los coches rugieron por la ancha carretera,
se llevaron el cuerpo del kozako, quién sabe adónde fueron.
Y cuando llegó la triste noticia,
que Lopatinsky había caído en batalla,
Ucrania se llenó de tristeza,
y Lviv y Kyiv lloraron.
Y allí, en el extranjero,
Bandera se sienta a la mesa…
Reflexiona en un pensamiento profundo:
¿Ya está Lopatinsky en la tierra?
¿Se reúnen los kozakos libres por cientos,
en regimientos?
¿Están afilados los cuchillos, como con Bohdan,
Gontá y Zalizniak?
Los cuervos vuelan a Ucrania:
los lobos hambrientos de Moscú,
contra ellos, como una tormenta,
vuelan las fieles águilas de Bandera.
Bibliografía: #1
