En esta lección leeremos completamente el capítulo 1 del libro de Jonás, pero nos enfocaremos principalmente en repasar y reforzar temas de las 30 lecciones anteriores, como el artículo definido, sólo y en combinación con las preposiciones inseparables; la declinación de sustantivos y adjetivos en los 2 géneros y 2 números; y algo sobre la cadena constructa, que continuaremos en la lección 2.
Nota: no es un análisis teológico católico del libro de Jonás, ni idiomático del ucraniano. Para ello, visitar este artículo.
Antes de comenzar, leamos con fluidez varias veces el capítulo 1 del libro de Jonás. Recordemos los signos de cantilación, que nos muestran las palabras que no se acentúan en la última sílaba:
En Hebreo Bíblico
En ucraniano
1 Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:
2 «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»
3 Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.
4 Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.
5 Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.
6 І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»
7 І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.
8 І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»
9 Він відповів їм: «Я – єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»
10 Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» – довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.
11 Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.
12 Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»
13 І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.
14 Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»
15 Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.
16 Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.
En español
Jonás 1 – Biblia de Jerusalem 3-Edicion
1 Yahvé habló a Jonás, hijo de Amitay, diciéndole:
2 ‘Prepárate y vete a Nínive, la metrópoli, para anunciarle que su maldad ha llegado hasta mí.’
3 Jonás se preparó para huir a Tarsis, lejos de Yahvé. Bajó a Jope, donde encontró un barco que zarpaba para Tarsis; pagó su pasaje y se embarcó para ir con ellos a Tarsis, lejos de Yahvé.
4 Pero Yahvé desencadenó un viento tempestuoso sobre el mar, y se desencadenó una borrasca tan violenta que el barco amenazaba naufragar.
5 Los marineros se asustaron y cada cual pedía auxilio a su dios; luego arrojaron por la borda la carga del barco para aligerarlo. En cambio, Jonás había bajado a la bodega del barco y dormía profundamente.
6 El capitán se acercó a él y le dijo: ‘¿Qué haces aquí durmiendo? ¡Levántate e invoca a tu Dios! A ver si tu Dios se apiada de nosotros y no perecemos.’
7 Luego propusieron entre todos: ‘Vamos a echar suertes para saber quién de nosotros es el culpable de este castigo.’ Echaron suertes y le tocó a Jonás.
8 Entonces le preguntaron: ‘Dinos por qué nos sucede esto, cuál es tu oficio, de dónde vienes, cuál es tu país y de qué pueblo eres.’
9 Jonás respondió: ‘Soy hebreo y creo en Yahvé, Dios del cielo, que hizo el mar y la tierra.’
10 Aquellos hombres se asustaron mucho y le dijeron: ‘¿Por qué has hecho esto?’ Pues, por lo que les había contado, dedujeron que huía de Yahvé.
11 Y le preguntaron: ‘¿Qué podemos hacer contigo para que el mar se nos calme?’ Pues el mar seguía enfureciéndose.
12 Jonás les respondió: ‘Arrojadme al mar, y el mar se os calmará. Reconozco que soy el culpable de esta gran borrasca que os amenaza.’
13 Los hombres remaban para llegar a tierra firme, pero no podían, porque el mar seguía enfureciéndose en torno a ellos.
14 Entonces gritaron a Yahvé, diciendo: ‘¡Ay, Yahvé, que no perezcamos por culpa de este hombre. No nos manches con sangre inocente, pues tú, Yahvé, has actuado según tu voluntad!’
15 Luego cogieron a Jonás, lo arrojaron al mar y el mar calmó su furia.
16 Y aquellos hombres creyeron firmemente en Yahvé; le ofrecieron sacrificios y le hicieron promesas.
- Seguir a lección 31-3
- Regresar a lección 31-1
- Menú principal